Своє життя, як і життя літературних персонажів, Джон Фаулз — класик сучасної літератури, англійський романіст та есеїст, один з найвідоміших письменників-постмодерністів ХХ століття — приховував від читачів за флером таємниці. Проте в інтерв’ю він із захватом згадував про два роки, які в молодості провів на грецькому острові Спеце, викладаючи у пансіоні — «грецькому Ітоні». Там розпочався його роман із Грецією, і там народився задум роману «Маг» — книжки, яка стане літературною візитівкою Фаулза, над якою він працював майже десять років, переписуючи та вдосконалюючи. Сповнений літературних і міфологічних алюзій роман — чи то філософська притча, чи то психологічний трилер, чи то історія кохання — 2003 року став 67-м серед найкращих творів усіх часів в опитуванні BBC The Big Read. Молодий оксфордський денді Ніколас Ерфе залишив у минулому невдалу військову службу, захоплення літературою екзистенціалізму, схоже на наркотик кохання до Алісон і хобі красти у великих магазинах. Він їде викладати англійську на грецький острів Фраскос, шукаючи нових вражень і сенсу життя. І знаходить там таку вбивчу нудьгу й самотність, що зупиняється за крок від самогубства. Однак усе змінюється, коли у віллі на іншому березі острова з’являється таємничий пожилець на ім’я Кончис і привиди, яких пробуджують до життя його оповідання… Що за цими фантазіями — мудрість чи безумство, манія чи розрахунок? Балансуючи на межі містики й містифікації, Ніколас бачить: сюжет спектаклю місцями гальмує, а актори за спиною режисера знизують плечима. Та у цього фарсу є мета і загадковий ляльковод, і пошуки проведуть Ерфе, як колись легендарного Орфея, такими глибинами почуттів, що розгадка засліпить, ніби сонячне світло після підземелля…