Доброволиця. Парамедик. Психолог. Офіцер корпусу НГУ «Хартія». Графічна дизайнерка, тренер з бойових мистецтв. І, за сумісництвом, жінка, яка пройшла полон — і змогла записати вірші з того боку вічності. У цій збірці — війна. Полон. Тортури. Госпіталь у вогні і крові Маріуполя. Живі й мертві. Це тексти, написані між евакуацією поранених, любов’ю і катівнями та перельотами між континентами. Поезія, яка не просить співчуття. Вона — дух епохи. Тайра попри все каже не «досить», а «далі буде». Це — «Наживо». Як голка, що стягує краї рани та реальності.