Пілотами стелс-винищувачів стають одиниці з тисяч охочих. Адже треба здобути найвищу кваліфікацію, вміти приймати рішення за частки секунди в умовах обмеженої інформації, інтенсивних навантажень і стресу. Такі пілоти — еліта військової авіації. Безстрашні воїни на вістрі атаки, взірці дисципліни, майстерності та лідерства. У цій книжці пілот F-16 і F-35 ділиться бойовим досвідом, вчить гартувати власну стійкість в екстремальних умовах, розповідає про три степеневі закони, розкриває принципи успішності операцій — від якісного оцінювання до аналізу проведених дій. Книжка Гезарда Лі — про мислення, яке забезпечує ефективність на висоті 15 тисяч метрів і швидкості понад 1500 кілометрів за годину. Вона стане у пригоді тим, хто щоденно ухвалює складні рішення, хоче чітко розставляти пріоритети, розвиває власну рішучість і швидкодію, цікавиться авіацією. Рекомендована до вивчення військовим.Про атораГезард Лі — пілот Військово-повітряних сил США, учасник війни в Афганістані. 17 років присвятив військовій авіації, керував винищувачами F-16 і F-35, згодом розробляв методики підготовки пілотів сучасних винищувачів. У 2019 році звільнився зі служби і заснував власний бізнес Hasard X. Консультує компанії рівня United Airlines і Google.Відгуки«У Гезарда є потужні та практичні підказки для будь-якого керівника», — Террі Віртс, астронавт НАСА«Злагоджений процес прийняття рішень, описаний у цій книжці, може змінити вашу діяльність і продуктивність», —  Мішель Рігбі Асад, колишня агентка ЦРУ під прикриттямЦитатиЗмусити машину летіти означає весь час змагатися з фізикою. Авіалайнер, який мчить зі швидкістю майже 1000  кілометрів за годину на висоті понад 9  тисяч метрів, — річ виняткова. Нема стовідсоткової гарантії, що він не зазнає аварії — усе залежить від нашої винахідливості і точного розрахунку. Це середовище унікальне, невблаганне. Якщо авто втрачає потужність, водію зазвичай доводиться лише кілька годин простояти край дороги, а ось коли потужність пропадає в повітрі, наслідки часто-густо катастрофічні. Навіть у бізнесі рішення, що ставлять на карту компанію, ухвалюють рідко, а якщо й ухвалюють, то відповідальність за це бере на себе хіба невелика частина працівників. Авіація ж покладається на те, що кожен працює на оптимальному рівні, щоб літак летів без збоїв. Це нестабільна система, де навіть одна людина, яка злегковажила своїми обов’язками або виконала роботу не до пуття, може викликати катастрофу. Саме це невблаганне середовище, однак, змушує неабияк зосереджуватися на рішеннях.Щоб зрозуміти світ, у якому ми живемо, нам треба зрозуміти ці нелінійні взаємозв’язки, які підпадають під термін «степеневі закони». Ці закони керують системами, у яких зміна одного аспекту може призвести до дуже великих змін в іншому, незалежно від початкових умов. Хоча це визначення може звучати абстрактно, кожний з нас у своєму житті стикався зі степеневими законами. Коли хтось починає тренуватися вперше, він спочатку бачить активний прогрес, адже сила його швидко зростає. Однак мало-помалу він уповільнюється у своєму поступі, хоча докладає тих самих зусиль. Навіть за збільшення кількості зусиль його спромоги врешті-решт зупиняться у своєму розвитку. Ось чому розрив між олімпійськими атлетами такий невеликий: кожен оптимізував своє тіло й техніку і тепер бореться за невеликі прирости в результатах.За секунду нейронами нашого мозку проходить майже 20  трильйонів імпульсів інформації. До порівняння: сучасному суперкомп’ютерові треба 40  хвилин, щоб відтворити лише одну секунду мозкової активності. Наш мозок об’єднує пам’ять і обробку інформації в надзвичайно ефективний пакет. Те, що комп’ютери обчислюють за мільйони кроків, наш мозок часто робить за кількасот нейронних передач. А завдяки нейропластичності мозок може швидко перебудовуватися, адаптуючись до нових і мінливих умов. Дивовижно, але відбувається все це за допомогою лише 20  ватів потужності. Комп’ютери покладаються на статистичні регресії для аналізу минулих даних і пошуку кореляцій, тож не можуть передбачати, коли модель зміниться. Люди це роблять найкраще, адже прагнуть знайти причину, а  не просто кореляцію. Щойно середовище змінюється, ми набагато випереджаємо комп’ютери в здатності адаптуватися. Ніщо не зрівняється з тим, як наш розум пов’язує один шаблон зі,  здавалося б, далекими іншими, даючи основу для творчості.