Водяник — не людина, хоч і вміло прикидається. У нього свої цінності й таємниці. Своє завдання. Його натура двоїста, темна сутність, що живе в ньому, ніколи не затихає назавжди.Але водяник не може без людей. Любить їх. Прагне їхньої любові.Село XIX сторіччя, нове життя колишнього денді зробить на колесі водяного млина цілий оберт за річним циклом, у якому будуть свята, обряди, ритуали, жертвопринесення. І норовлива дівчина, якій, можливо, краще було би народитися кількома століттями пізніше.Але водяник не може й без своєї гори, її джерел, лісів, ставків. А люди… як їх не люби, з кожним століттям вони дістають все більше сили руйнувати це.Чи отямляться вони?