У цій книжці постає дивовижна доля хлопчика з Донбасу, який першу свою музику почув у шахтарському Артемівську, а став одним із найвидатніших українських композиторів. Монографія про життя і творчість Івана Карабиця виходить за межі суто музикознавчого дослідження: це документ про непросту епоху, в якій, окрім героя оповіді, творили свої сади великі композитори: Рейнгольд Глієр, Борис Лятошинський, Мирослав Скорик, Валентин Сильвестров.«Кожна людина у своєму житті може пройти шлях культури – або, як кажуть філософи, шлях кесаря – і шлях зерна, тобто шлях проростання і плодоносіння. Саме таким шляхом зерна є життя Івана Карабиця.Вважають, що важливим аспектом пошуку сенсу життя є зробити бодай одну людину щасливою. Музика Карабиця дарує всім нам щастя причетності до справжнього мистецтва, що запалює світло в наших душах… Музика Карабиця входить до арсеналу життєстійкості сучасної людини. — Сергій Кримський…Я не можу звикнути, що Іван відійшов… він без крику, без того, щоб рвати на собі вишиванку, просто працював. Але за його творами світ знав, що є така Україна. — Борис ОлійникЗгадуючи Івана Карабиця, видатного музиканта і чуйну, шляхетну людину, я тепер розумію, яким безцінним даром є дружба з такими людьми, як він. Пам’ять про нього для мене є священною. Гостинність Карабиця була прямим продовженням його світлого образу і моральної висоти. Сьогодні кожен може відчути гостинність його творчого світу. — Валентин Сильвестров