Несподівано в цій поезії поєднуються такі риси, як психологізм, гра з формою, пошук свіжих образів, спалахи іронії та енергія прискореного руху, чогось на зразок танцю дервішів. У динаміці зовнішніх, а головне внутрішніх пригод, що їх зустрічаємо в сюжетах і в самій матерії віршів Катерини Мельниченко, поки сонце набирає обертів, від першого витка і до виходу із екзистенційної кризи разом із авторкою можна пережити спектр нетривіальних емоцій, що виходять за рамки звичного світосприйняття. Розширення горизонтів, разом із проростанням квітів під колискову зі смарагдових відблисків за склом, гарантоване.Це збірка дуже живих віршів, де кожна історія не викликає сумніву у своїй достовірності, а події й персонажі — знайомі або, принаймні, впізнавані. Кольори і звуки міста стають свідками прощань. Це хороші вірші, їх варто прочитати, — Дмитро Лазуткін — поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, речник Міністерства оборони УкраїниВиявляється, що в важкі часи ми гостро потребуємо поезії. Дуже добре, що ми маємо поетів і поеток, яким досі пишуться вірші. Останні двадцять років я читаю поезію з думкою про те, чи міг би Місько Барбара зробити з цього пісні. З книжки Катерини Мельниченко Місько напевно б щось заспівав», — Світлана Олешко — режисерка, авторка сценаріїв, кріейторка соціальних ініціатив, засновниця театру-студії «Арабески»Маленькі та великі рани зашиті яскравими нитками життя. Поезія досвіду, варта уваги, — Нікіта Тітов — художник, ілюстратор, плакатистЦе гарна поезія із дуже життєвими і жвавими образами. Вона справжня, як і сама авторка. Починаючи читати історії з добірки, виникає непереборне бажання дізнатись їх усі і… чекати нові. Насиченість, чіткість словоформ — все це тут є. Ціную такі речі, — Олекса Манн, художник