Книга написана на основі реальних подій, і були ці події значно кривавіші та страшніші, без нальоту романтизму, доданого письменником, і без найменших ознак великодушності. Так, іноді реальність виявляється значно гіршою, ніж найжахливіша вигадка геніального письменника. Франсуа Піко – це прототип головного героя. У в’язниці він доглядав за священиком, який розповів йому про незчисленні скарби. Реального ж героя звали абат Фаріа. Роман «Граф Монте-Крісто» про захоплюючі пригоди і, звичайно, про велике кохання, пронесене через роки. А що може бути сильніше за таку любов? Мова оповіді роману Дюма проста, доступна, зрозуміла читачеві, а сюжет захоплює настільки, що, з першої до останньої сторінки, книга читається на одному диханні. Вчинки головного героя змушують задуматися про те, що потрібно вміти давати здачу, аби жадібний і заздрісний кривдник відчув весь перенесений біль на власній шкурі. Головний герой – Едмон Дантес – яскравий приклад людини, що володіє розумом, силою духу, благородством і витривалістю. Безвинно засуджений на довгі роки у страшній в’язниці Іф, він не втратив свою людську гідність, вистояв у важких тюремних умовах, став вищим за обставини і нарешті помстився кривдникам. Чим не приклад для наслідування майбутнім поколінням? Особливе місце тут займає філософія. О, скільки мудрості в рядках! У мене з’явилися улюблені цитати, виписані з “Графа Монте-Крісто”. «У цьому світі немає ні щастя, ні нещастя. І те й інше пізнається лише в порівнянні! Тільки той, хто був безмежно нещасний, може пізнати справжнє блаженство!» Ставши багатим, Едмон не забуває своїх друзів. Цьому треба навчитися сучасним людям. Адже тепер багато хто стає зарозумілим, егоїстичним. У цьому творі є все, що може захопити – перспектива блискучої кар’єри, любов, підступність, зрада, донос, в’язниця, справжня чоловіча дружба, втеча і помста. І прощення …